Героїчна і трагічна, гірка і життєствердна доля судилася нашому народові. Але і за найважчих лихоліть український народ вистояв, зберіг свій дух, своє історичне коріння. Усе те краще, що залишилося від попередніх поколінь, ми зобов’язані передати нащадкам. Ми повинні знати, хто ми є, якого роду, якого дерева коріння. Адже сторінки нашої історії сповиті загадковим серпанком…

Історію бібліотек творять люди. Кожна сторінка літопису – творіння їх рук, розуму, вогонь їх сердець.

Закінчилася війна. Почалося мирне життя. І як паростки до сонця, так люди потяглися до науки і культури. У 1946 році при школі запрацювала бібліотека. Першим бібліотекарем села була Дем’янець Зіна Павлівна, яка в 16 років закінчила бібліотечні курси в місті Дубно. Книжковий фонд становив більше 500 примірників книг ( переважно художні та сільськогосподарські ). Через рік бібліотеку перенесли в приміщення в центрі села, в якому знаходились бібліотека, сільська Рада і клуб. Пропрацювала Зіна Павлівна в бібліотеці з 1946 по 1950 р. Зі спогадів Миколи Клюйка: « Завбібліотекою була Зіна Дем’янець. Людина одержима працею, дуже в той час начитана й цікава. Мене й досі вражає її вміння знаходити контакт з людьми.» ( « Заспів » №4 1998 року ).